Кожний десятий черкасець – безквартирний 

«Без надiї сподiваючись»
 
I все ж квартирну чергу доречнiше вимiрювати не кiлькiстю людей, якi в нiй перебувають, а швидкiстю надання житла тим, хто на нього претендує. А судячи з темпiв видiлення квартир, у Черкасах не просто величезна, а фантастично величезна черга.
 
За даними житлового вiддiлу мiськвиконкому, "найстiйкiшi" громадяни вже можуть вiдзначати сумний 35-рiчний ювiлей. Вони чекають житло з 1972 року. Якщо ситуацiя не змiниться, то їм не зайве буде потурбуватися про те, щоб передати своє мiсце у черзi нащадкам.
 
Житловий "штиль" – результат того, що з мiського бюджету не видiляються кошти на будiвництво соцiального житла. А його потребують кiлька категорiй громадян, на яких розповсюджуються пiльги, передбаченi законодавством. Серед них 369 учасникiв бойових дiй на територiї iнших країн. "Ветерани" цiєї черги вже мають 20-рiчний стаж. Не в кращому становищi й нашi 458 освiтян. Їхня черга бере початок у 1984 роцi. Майже пiвтисячi багатодiтних родин також не полишають надiю вiдсвяткувати новосiлля, багато з них стали на квартирний облiк ще у далекому 1980 роцi. Їхнiми товаришами по черзi є також чорнобильцi, люди з важкими недугами, мешканцi 11 аварiйних будинкiв.
 
Дещо в кращому становищi перебувають вiйськовослужбовцi, звiльненi в запас. Торiк держава видiлила на житло для них 3,292 тис. грн., за рахунок яких буде збудовано 23 квартири. Але якщо врахувати, що претендентiв на житло з числа вiдставних вiйськових аж 957, то можна зрозумiти песимiзм тих, хто стоїть у "хвостi" черги. Хоча, згiдно iз законодавством, вiйськовослужбовцi, якi безперервно вiдслужили 20 рокiв i перетнули 60-рiчний вiковий рубiж, повиннi отримувати житло протягом трьох мiсяцiв. Як тут не згадати генiальну фразу Лесi Українки: "Без надiї сподiваюся".
 
Земельна дiлянка – недосяжна мрiя
 
Люди, якi реально дивляться на життя, не чекають милостi вiд держави, а покладаються лише на власнi сили. Бiльшiсть iз тих, хто має житловi проблеми, залюбки взялися б самотужки за будiвництво, але їхнi надiї розбиваються через вiдсутнiсть земельних дiлянок. У 1999-2000 роках процес видiлення землi пiд приватне будiвництво був доволi жвавим. Тодi в мiкрорайонах "Яблуневий" та "Поляна" було вiдведено 601 дiлянку. А далi справа загальмувалася i тепер мiська влада не може запропонувати жодного клаптика землi. Безумовно, успiшне вирiшення цiєї проблеми дозволило б значно зменшити квартирну чергу, дало б можливiсть молодим родинам облаштувати свiй побут. Адже на черзi молодiжного кредитування житла перебувають понад 400 сiмей i усiм їм допомогти держава не в змозi.
 
Рух нерухомостi
 
У ринкових умовах реальним виходом iз житлової кризи є придбання квартири в кредит або її купiвля, звичайно ж, якщо є кошти. За даними Асоцiацiї спецiалiстiв у сферi нерухомостi, лише 2,2% громадян купують житло за грошi, заробленi за кордоном. Далi йдуть покупки за кошти бiзнесу i полiтики (3%), кошти iноземцiв (8%), особистi заощадження плюс кредит. А найбiльше – 40% покупок нерухомостi – це кошти вiд продажу попередньої квартири плюс кредит. Слiд зазначити, що цiни на житло нинi захмарнi.
 
"Кусаються" цiни й на вторинному ринку житла.
 
На жаль, прогнози спецiалiстiв бiржi не вселяють оптимiзму. Вони очiкують весняно-лiтнього стрибка цiн на житло.
 
Офiцiйно
 
Олексiй Костусєв, голова Антимонопольного комiтету
 
"Є фактори, на якi я вплинути не можу: нерухомiсть стала не просто житлом, але й способом вкладання капiталу. Це зрозумiло. Долар, який багатьом видається непорушним, пережив два глобальнi потрясiння: 11 вересня i боротьбу з євро. Крiм того, у свiтi взагалi останнiм часом було нагромаджено величезну кiлькiсть доларiв, багато хто замислився, як цю кiлькiсть перевести у бiльш надiйнi речi – землю й нерухомiсть. Так що тут нiчого не попишеш. З iншого боку, у питаннi нерухомостi є аспекти, якi АМКУ перевiрить, причому як в столицi, так i в регiонах. По-перше, чи не займають окремi будiвельнi компанiї монопольне становище. По-друге, чи немає змови мiж компанiями. По-третє, яка реальна вартiсть житла, яка рентабельнiсть будiвельних компанiй. I, нарештi, чому на українському ринку немає iноземних компанiй, здатних будувати швидко й якiсно, – вони самi не бажають чи їх не пускають? Якщо, в результатi перевiрки, буде виявлено проблеми, якi пiдпадають пiд компетенцiю АМКУ, ми будемо їх усувати".